Шляхи становлення компетентності учителя
|
Характеристики, що визначають якості професійної компетентності вчителя |
Оптимальний рівень |
Достатній рівень |
Критичний рівень |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Предметно-методологічна компетенція Знання в галузі предмета; орієнтація в сучасних дослідженнях із предмета; володіння методиками викладання предмета |
Учитель: • відмінно орієнтується в сучасних публікаціях із дидактики; • стежить за сучасними дослідженнями з базових наук, що відображено в обладнанні кабінету, організації навчальної діяльності, змісті урочної та позаурочної діяльності учнів (гуртки, курси за вибором, екскурсійні та інші краєзнавчі програми, наукові товариства тощо); • має в активі різноманітні методи та прийоми роботи, у тому числі групові, проектні, із застосуванням медіатехнологій тощо; • володіє й постійно використовує ІКТ; • уміє вибудувати індивідуальну траєкторію навчання учня з урахуванням особливостей його індивідуального стилю навчально-пізнавальної діяльності; • у цілях, змісті й формах діяльності учня робить акцент на соціалізуючих і розвиваючих складових. Усе дидактичне оснащення кабінету систематизовано й дає змогу: • організувати індивідуалізацію; • раціонально використовувати час і простір учителя й учня; • використовувати медіатехнології |
Учитель: • час від часу використовує матеріали педагогічних публікацій для підготовки доповідей, звітів; • епізодично використовує інформацію про останні досягнення наук у змісті навчального процесу; • епізодично використовує ІКТ; • індивідуальні траєкторії навчання предмета будує тільки за логікою предмета, але не враховує внутрішніх ресурсів учня; • не має цілісного уявлення про всі ресурси навчального успіху учня. Іноді ці знання мають інтуїтивний характер, а терміни − нечіткі межі, що заважає колективному обговоренню спільних проблем з одним і тим же учнем у педагогічному середовищі з колегами. Оснащення навчального процесу вимагає систематизації |
Учитель: • практично не стежить за досягненнями в галузі розробок нових підходів, у викладанні свого предмета; • не користується педагогічною періодикою; • в основному використовує традиційні методики, фронтальні способи організації навчальної роботи, репродуктивні форми роботи; • в основному ставить і реалізує предметні цілі в організації навчального процесу. Останні досягнення в базових науках, культурі, пов'язані з викладанням предмета, слабко відображені в змісті та способах діяльності учнів. Дидактичне оснащення потребує доопрацювання і за змістом, і за формою, і за кількістю. ІКТ не використовуються |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Психолого-педагогічна компетенція • Теоретичні знання в галузі індивідуальних особливостей психології та психофізіології пізнавальних процесів учня, уміння використовувати ці знання в конструюванні реального освітнього процесу. • Уміння педагогічними способами визначити рівень розвитку «пізнавальних інструментів» учня |
Учитель: • знає й використовує знання про систему навчального успіху учня; • знає й реалізує на практиці положення теорії пізнавальної діяльності; • при обговоренні педагогічних впливів, аналізі уроків, результативності навчання активно використовує поняття, що характеризують пізнавальну сферу учня; • уміє визначити причини навчальної неуспішності учня |
Учитель не має цілісного уявлення про всі ресурси навчального успіху учня. Іноді ці знання мають інтуїтивний характер, а терміни − нечіткі межі, що заважає колективному обговоренню спільних проблем з одним і тим же учнем у педагогічному середовищі з колегами |
Учитель: • має труднощі в системному підході до оцінки навчальних ресурсів учня; • практично не може самостійно охарактеризувати рівень параметрів навчального успіху конкретного учня |
|
Компетенція в галузі валеології освітнього процесу • Теоретичні знання в галузі валеології та вміння проектувати здоров'язберігаюче освітнє середовище (урок, кабінет) • Володіння навичками використання здоров'язберігаючих технологій. Теоретичні знання та практичні вміння з організації навчального процесу для дітей з особливими потребами |
Учитель: • добре розбирається в теорії науки про здоров'я, постійно вдосконалює свої знання в цьому напрямі; • використовує ці знання в реальному навчальному процесі; • володіє навичками конструювання здоров'язберігаючого середовища в усіх трьох напрямах:
• володіє знаннями й практичними вміннями організації навчального та виховного процесу для дітей з обмеженими можливостями здоров'я в інтегрованому освітньомупросторі |
Учитель: • недостатньо вільно орієнтується в перерахованих напрямах; • може самостійно проаналізувати рівень здоров'язберігаючого освітнього середовища на своїх уроках і в позаурочній роботі за алгоритмом |
Учитель: • практично не володіє цими знаннями та вміннями; • потребує постійної допомоги наставника чи завуча для такої роботи |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Комунікативна компетенція Практичне володіння прийомами спілкування, що дають змогу здійснювати спрямовану результативну неруйнівну взаємодію в системі «учитель-учень» |
Учитель: • уміє диференціювати види та способи впливу при спілкуванні; • будує спілкування, запобігати конфліктним ситуаціям; • за необхідності вміє перевести конфлікт у конструктивний діалог; • успішно працює в професійному соціумі; • легко входить у колективну |
Учитель розуміє важливість розвитку цієї компетенції, але не завжди може диференціювати підходи в процесі спілкування з окремою дитиною або з колегами |
Учитель: • не приділяє належної уваги стилю та способам спілкування; • недостатньо гнучко реагує на ситуативні зміни в спілкуванні з колегами |
|
Компетенція в галузі управління системою «учитель-учень» Володіння управлінськими технологіями (педагогічний аналіз ресурсів, уміння проектувати цілі, планувати, організовувати, коригувати, аналізувати результати навчального та виховного процесу) |
Учитель: • планує навчальну діяльність «від кінцевої мети»; • уміє виділити й проаналізувати цілі та результат навчального процесу, його умови; • здійснює всі рівні управління у системі «учитель-учень»: − стратегічний рівень − на рівні управління через програми, підручники; − тактичний рівень – через тематичне планування та інформаційні карти уроків для вчителя та учня; − ситуативний рівень − здійснюючи за необхідності цілеспрямовану педагогічну підтримку учня; • уміє спроектувати, реалізувати й проаналізувати результативність програми розвитку учня засобами свого предмета; • уміє виділити інваріантну складову будь-якого наказу, розпорядження; творчо реалізує варіативність при виконанні; • уміє в колективній роботі виконувати різні ролі − і лідера, і виконавця |
Учитель: • планує уроки залежно від числа параграфів у підручнику, із труднощами коригуючи виконання програми при ситуативних порушеннях тимчасового режиму; • може проаналізувати свою діяльність за запропонованим алгоритмом, скорегувати цілі, умови навчального процесу за запропонованим планом |
Учитель: • практично не використовує принцип планування «від кінцевої мети»; • не знає й не застосовує управлінські технології у своїй роботі, здійснюючи свою діяльність як трансляцію навчальної інформації; • самоаналіз уроку, взаємодію з учнем найчастіше будує на емоціях, почуттях |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Компетенція в галузі управління трансляцією свого досвіду Здатність транслювати свій позитивний досвід у педагогічне співтовариство (статті, виступи, участь у конкурсах) |
Учитель: • може самостійно підготувати, оформити статтю, доповідь, звіт, що не вимагає редагування й наукової та предметної редактури; • може транслювати свій досвід через виступи на семінарах і конференціях, повністю самостійно підготувавши свій виступ; • може використовувати медіатехнології для виступу |
Учитель здатний описати свій досвід, проте для систематизації, структурування, узагальнення, висновків потребує допомоги. Кожен виступ учителя вимагає попередньої редакції |
Учитель практично не може описати свою роботу так, щоб колеги могли скористатися її досвідом |
|
Компетенція в галузі управління дослідницькою діяльністю Уміння спланувати, організувати, здійснити та проаналізувати педагогічний експеримент з упровадження інновацій |
Учитель: • володіє навичками педагогічного експериментування, з мінімальною допомогою наукового керівника; • уміє проаналізувати результати впровадження інновації; • може розробляти авторські педагогічні ідеї, апробовуючи їх у реальному освітньому процесі, оцінюючи ефективність їх реалізації |
Учитель може впровадити інновацію, але для її планування та аналізу потребує наукового керівництва |
Учитель не може спланувати впровадження інновацій, спрогнозувати результат такого впровадження |
|
Компетенція в галузі управління зростанням компетентності (акмеологічна компетентність) Здатність до постійного професійного вдосконалення. Уміння вибрати необхідний напрям і форми діяльності для професійного зростання |
Учитель: • постійно підвищує свій професійний рівень; • бере активну участь у професійних конкурсах, оглядах; • для вибору напряму самовдосконалення керується самоаналізом рівня компетенцій, думкою експертів і потребами реальної освітньої установи |
Учитель підвищує кваліфікацію, однак для вибору змісту й форм потрібна методична допомога |
Потреба в професійному зростанні слабко виражена. Учитель задовольняється методичним «багажем», отриманим тільки в результаті власного досвіду |