26 квітня 1986 року! В пам’яті українського народу - це день чорнобильського лиха, болю, суму, і

забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. В історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. З усіх куточків України їхали люди на ліквідацію наслідків аварії. Це ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого власного життя.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із

скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Щорічно у Волинському науковому ліцеї вшановують день пам’яті чорнобильської катастрофи,

збираючись разом та згадуючи подвиг героїв, які віддали свої життя ставши на двобій із ядерним монстром, що вирвався із-під контролю. Цього року цей захід провели учні 10-А класу. Хвилиною мовчання ліцеїсти вшанували тих, хто заснув вічним сном через чорнобильське лихо. Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Наше щастя в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року народились, живуть, навчаються, і творять прекрасне. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими, перед пам`яттю померлих. Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам`ять про ті події навчить нас цінувати мир.