Цей ранок пам'ятатиме кожен: страх за своїх рідних, друзів, за власне життя охопив усіх українців. Наша земля зрошена кров'ю та потом воїнів і сльозами матерів, дружин, доньок, маленьких дітей. Життя розділилося на до і після, здається, що той страшний лютий не закінчувався. Завдяки нашим захисникам ми ще досі тримаємо спротив ворогові. Кожен повинен займатись своєю справою, адже усякий внесок важливий, і наближає нас до перемоги. Ми прагнемо, щоб наша держава розквітала на очах у всього світу.

У цей день вшановуємо усіх героїв, вони живуть у наших серцях, думках, пам'яті. Не забуваймо якою ціною ми досі живі та робімо все для того, щоб їх самопожертва не була даремною.