Щороку 21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято, яке нагадує про право кожної людини висловлювати мовою батька та неньки свої думки, найпотаємніші бажання. Саме слово репрезентує народ у світі, є ореолом нації та етнічним кордоном.

Для українців рідна мова – це не довільна сукупність слів, це їх душа, їх історія, це могутня зброя у боротьбі з ворогом. Зараз нащадки Ярослава Мудрого, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка не мають права на слабкість, малодушність, на толерантність у ставленні до мови чужинців-загарбників, «бо чия мова – того і країна.

У цей час кожен українець повинен до світу промовляти рідною мовою, репрезентувати себе як потужну частинку сильної нації. Кожен волинянин, поліщук, галичанин, слобожанин, сіверянин, подолянин має розуміти: «Мова зникає, коли нею не говорять про любов» (С. Жадан). Тож говорімо про любов до батька та матері, Вітчизни, друзів! Говорімо про кохання, про мрії, сподівання, про болі та страждання, але говорімо рідною солов'їною мовою!